Чарльз Джон Магоні, відомий глядачам як Джон Магоні, став однією з ключових фігур американського театру другої половини 20 століття. Попри світову популярність завдяки ролі Мартіна Крейна у телесеріалі “Frasier”, саме чиказька театральна сцена сформувала його як артиста. Його багаторічна співпраця з Steppenwolf Theatre Company заклала фундамент кар’єри, що поєднала глибину сценічного мистецтва з успіхом у кіно й на телебаченні. Далі на chicago-trend.
Біографія
Магоні народився у багатодітній родині й виріс у Манчестері після евакуації під час Другої світової війни. Захоплення театром виникло ще в юності, коли він долучився до Stretford Children’s Theatre. У 1959 році, у віці 18 років, він переїхав до США за підтримки старшої сестри, яка мешкала в Іллінойсі. Він навчався в Quincy University, служив в армії США, здобув ступінь магістра англійської мови у Western Illinois University і певний час викладав. У 1971 році отримав американське громадянство. Магоні свідомо позбувся британського акценту та прагнув повністю інтегруватися у нову країну. Проте справжнє покликання він знайшов лише після того, як у зрілому віці вирішив залишити стабільну роботу й присвятити себе акторству.
Театральна кар’єра
Наприкінці 1970-х років Магоні почав навчатися акторської майстерності в St. Nicholas Theatre у Чикаго. Після однієї з постановок у 1977 році актор Джон Малковіч порадив йому приєднатися до Steppenwolf Theatre Company. Цей крок став вирішальним. У складі колективу Steppenwolf Магоні швидко зарекомендував себе як потужний характерний актор. Його участь у постановці “Orphans” Лайла Кесслера 1985 року привернула увагу національної критики. Саме ця вистава, за словами співзасновника театру Gary Sinise, відкрила Магоні шлях до кіноіндустрії. За цю роботу він отримав Clarence Derwent Award і Theatre World Award.
У 1986 році Магоні здобув Tony Award за найкращу чоловічу роль другого плану у п’єсі Джона Гуара “The House of Blue Leaves”. Ця нагорода стала підтвердженням того, що актор, який розпочав професійну кар’єру після тридцяти, досяг вершини театрального мистецтва завдяки наполегливості й таланту. Попри успіх у Нью-Йорку, Магоні залишався тісно пов’язаним з Чикаго та Steppenwolf. Він неодноразово повертався на сцену рідного театру.
Робота у кінематографі
У 1990-х роках Магоні активно знімався у кіно, працював з такими режисерами, як Баррі Левінсон, Пітер Єйтс і Джон Патрік Шенлі. Він з’явився у фільмах “Tin Men”, “Suspect”, “Moonstruck”, “Eight Men Out”, “Say Anything…”, “Barton Fink” братів Коенів, “In the Line of Fire”, “The American President” та “Primal Fear”. Однак навіть у період активної кінокар’єри Магоні не поривав з театром.
У 1993 році він розпочав зніматися у серіалі “Frasier”, що тривав до 2004 року. Роль Мартіна Крейна принесла йому дві номінації на Primetime Emmy Award і дві номінації на Golden Globe Award. Після завершення “Frasier” Магоні зосередився на театральній роботі. Він грав у бродвейській постановці “Prelude to a Kiss”, а також активно співпрацював з Northlight Theatre у передмісті Чикаго. У 2008 році він відкрив світову прем’єру вистави “Better Late” у Northlight Theatre. Особливе значення мало його повернення до Steppenwolf Theatre Company. У 2013 році він зіграв у постановці “The Birthday Party”, а останньою його сценічною роботою стала вистава “The Rembrandt” у 2017 році. Навіть після боротьби з онкологічними захворюваннями Магоні продовжував виходити на сцену, бо вважав акторство сенсом життя.
Особисте життя
Магоні проживав у районі Оук-Парк, Іллінойс, де проводив більшу частину свого дорослого життя. Саме там він пережив кілька непростих періодів, пов’язаних з серйозними проблемами зі здоров’ям. У середині 1980‑х років актор вперше зіткнувся з колоректальним раком — захворюванням, яке змусило його переглянути пріоритети та поставлення до життя. Після успішного лікування та одужання він знову зіткнувся з тим самим діагнозом у 2014 році. Попри фізичні труднощі, Магоні не відступив. У жовтні 2017 року він відкрито говорив про свою рішучість продовжувати акторську кар’єру.
Магоні рідко розповідав про своє особисте життя публічно. Він ніколи не був одружений і не мав власних дітей. У 2002 році він зізнавався, що його стосунки з жінками не були стабільними. Водночас він визнавав, що мав кілька тривалих стосунків, які не привели до шлюбу чи сім’ї. Важливою частиною життя Магоні була його релігійність. Він сповідував католицьку віру і часто називав християнство “ймовірно найважливішим аспектом” свого життя.
Магоні помер 4 лютого 2018 року у хоспісі у Чикаго у віці 77 років через ускладнення, пов’язані з раком горла. Його відданість мистецтву, щира відданість власним переконанням і здатність переживати особисті труднощі з гідністю залишили по собі значний спадок у світі театру й телебачення.
Кар’єра Джона Магоні є прикладом того, як відданість театру може привести до найвищих професійних відзнак. Від початку у Steppenwolf Theatre Company до Tony Award і подальших сценічних тріумфів він залишався насамперед театральним актором. Чикаго стало для нього творчим домом, а його ім’я назавжди вписане в історію американського театру як символ глибини, дисципліни та людяності на сцені.
