Коли мова заходить про drill — агресивну та магнетичну форму хіп-хопу, що вибухнула на початку 2010-х років, ім’я продюсера Young Chop звучить серед перших. Він не просто став важливою фігурою цієї сцени — він сформував її звукову ДНК, заклавши основу для нового саунду, який розлетівся по США і за їхні межі. Далі на chicago-trend.
Біографія
Тайрі Піттмен, якого світ знає під псевдонімом Young Chop, народився 14 листопада 1993 року у південному Чикаго — районі, відомому не лише своєю жорсткою соціальною реальністю, а й сталою хіп-хоп-культурою. Музика увійшла в його життя ще у молодшій школі: вдома часто звучали треки Twista, Kanye West, 2Pac, а ще — звук вуличного репу, що лунав з машин на перехрестях. Надихаючись цим середовищем, Young Chop в 11 років починає самостійно створювати біти, використовує домашній комп’ютер та програму FL Studio, яка стала його головною зброєю. Його перші треки — це експерименти з ритмами, драм-машинами та синтезаторами. Він швидко навчився чути емоцію крізь звук, — саме це стало його візитною карткою.
У підлітковому віці він починає викладати свої треки на платформах YouTube, SoundClick і Myspace — тодішніх головних вікнах у музичний світ для інді-продюсерів. Саме там його роботи починають знаходити місцеві репери — Lil Reese, Fredo Santana, SD, і, найголовніше, Chief Keef, тоді ще 15-річний школяр з району Енглвуд. Їхня зустріч онлайн стала творчим вибухом. Ще до першого великого релізу, Young Chop створює навколо себе коло артистів і друзів, що згодом назвуться Glory Boyz Entertainment (GBE) — колектив, який не просто випускав музику, а відображав дух вулиць Південного Чикаго. Власну студію Chop обладнав у себе вдома — без дорогого обладнання, але з максимальною віддачею.
Young Chop відкрито бореться з психічним тиском, який супроводжує у публічній сфері, а також з наслідками насильства, яке часто ставало фоном його юності. Він також неодноразово говорив про важливість самостійності та контролю над творчістю, що стало причиною його рішень не підписувати довгострокових контрактів з великими лейблами. У 2020-х роках Chop часто опинявся в центрі інтернет-суперечок, транслював своє життя у прямому етері. Це викликало неоднозначну реакцію: частина фанів бачила у цьому щирість, інші — саморуйнування.
Шлях до слави
У 2012 році Young Chop зробив те, що не вдавалося багатьом за десятиліття — він змінив звук хіп-хопу. Коли вийшов трек “I Don’t Like” у виконанні Chief Keef, спродюсований Chop, це був не просто сингл — це була культурна подія. Трек “I Don’t Like” будувався на тому, що стало визначальними рисами стилю drill:
- мінімалістичний, холодний біт — майже без мелодії, лише атмосфера гніву й напруги;
- глибокі баси, що вдаряють у груди, як постріли;
- індустріальні синти — наче металевий скрегіт бетонних джунглів;
- дрібні хай-хети (hi-hats), які створюють нервовий ритм, що не дає дихати спокійно;
- голос Chief Keef, спокійний, але агресивний, з повною байдужістю до правил гри.
Відео на “I Don’t Like” зняте на телефон у під’їзді багатоповерхівки в Енглвуді не було професійним, але було справжнім, і саме це зачепило молодь по всій Америці. Мільйони переглядів на YouTube без жодної підтримки. Ремікс на трек, в якому взяли участь Kanye West, Pusha T, Big Sean та Jadakiss, підняв drill на новий рівень. Каньє не просто підтримав молодих артистів — він взяв їхній звук і виніс на глобальну арену. Young Chop, попри свою молодість, публічно розкритикував ремікс, заявивши, що не давав дозволу на зміну біта, — цим він утвердив себе як незалежного творця зі своєю естетикою.
Цей трек відкрив дорогу не лише Chief Keef, а й усій плеяді drill-виконавців: Lil Durk, G Herbo, King Von, Lil Reese. І хоча стиль drill згодом еволюціонував та адаптувався у Лондоні, Брукліні, Франції, саме завдяки Young Chop цей звук отримав своє народження.
Продюсер
Після феноменального прориву з синглом “I Don’t Like” у виконанні Chief Keef, Young Chop перетворився на магніт для молодих реперів. Його бітмейкерська візія відразу стала впізнаваною. Lil Durk, Fredo Santana, Lil Reese, King Louie, Lil Herb (нині G Herbo), SD — усі вони працювали з Chop, створюючи цілі покоління агресивного хіп-хопу, який виростав на реальності Південного Чикаго. Кожному з цих артистів Chop допомагав знайти власне звучання, зберігаючи при цьому загальний дух drill-сцени.
З часом його звук почали імітувати по всій Америці: від Філадельфії до Торонто. Щоб мати більший контроль над власною творчістю і просувати молодих артистів, Chop заснував власний лейбл — Chop Squad Records, який став майданчиком для багатьох реперів і продюсерів. Паралельно він розширив студійну імперію, інвестуючи у виробництво, саунд-дизайн, бітмейкерську платформу.
Chop не обмежився роллю продюсера. Він почав випускати власні альбоми, в яких проявив себе не лише як бітмейкер, а і як артист. Його сольні релізи, хоч і не завжди потрапляли у чарти, відзначалися вірністю до стилю та справжністю звучання:
- “Precious” (2013) — дебют, у якому прозвучав drill у чистому вигляді, без прикрас;
- “Still” (2014) — більш особистий реліз, що демонструє Chop як автора текстів і наратора власної історії;
- “King Chop” (2016) — найамбітніший проєкт, в якому він намагався поєднати роль продюсера, виконавця й автора;
- “Don’t Sleep” (2019) — поворот до експериментального звучання, з темнішими, навіть індустріальними настроями.
Джерела:
